Le Corbusier’s sound model

У 1930 році, в СРСР оголосили відкритий конкурс на проект Палацу Рад. Конкурс проходив важко і розтягнувся на чотири тури. Переможець першого туру – проект Бориса Иофана був повністю перероблений, в тому числі не без ідей італійського архітектора Армандо Бразіні (Armando Brasini, 1879 – 1965), що самого автора привад в лють: «Роблю замість палацу, підставку під монумент» крізь зуби цідив він колегам. В результаті, доля зіграла цікаву жарт, вивернувши проект чотирьохсот метрової вежі навиворіт, і реалізувавши його у вигляді басейну. Єдиним побудованим і збереженим елементом Палацу Рад залишилась Кремлівська АЗС на Волхонці, що теж наводить на певні думки.

Однією з кульмінацій, цієї тринадцятирічної саги з проектуванням Палацу Рад, була презентація проекту Ле Корбюзьє. Комісія під головуванням Сталіна з увагою вислухала стислий вступ Маестро з описом параметрів закладених в проекті палацу. Потім асистенти винесли контрабас і накритий тканиною макет. Корбюзьє, взяв інструмент і заграв Інтернаціонал, асистенти в такт музики знімали тканину з макета. Деякі члени комісії, підвелися зі своїх місць. Останній куплет інтернаціоналу, Метр виконав на макеті, в якому ванти що підтримують конструкцію покрівлі були завбачливо виготовлені з скрипкових струн. Далі можна перевести цитату зі спогадів Микити Хрущова: «Коли француз * став догравати інтернаціонал на макеті, водячи смичком по тросах, Сталін холодно запитав у перекладача: «А Сулиико, он так сможэт сиграть?»

Однак, доля проекту була вирішена задовго до екстравагантного пасажу Маестро, ситої верхівці вже не хотілося лаконічних конструктивістських форм, їх почало тягнути до декору та коринфским колонам.

Корбюзьє, влучно критикував такий підхід: “Це рішення повертає на царство пафосну архітектуру колишніх монархічних режимів. Проект Палацу Рад, пропонований нині, демонструє поневолення сучасної техніки духовною реакцією”. За що совєти, через деякий час, традиційно назвали Метра фашистом.

Ця історія продовжилася в 1957 році, Корбюзьє спільно з грецьким архітектором Янісом Ксенакісом (грец. Ιάννης Ξενάκης) працює над проектом павільйону фірми «Філіпс» – «Електронна поема». Задум архітекторів об’єднують музику і пластику простору в єдину синтетичну композицію. В якості робочого ескізу знову використовуються звучащій макет павільйону з дроту і рояльних струн.

Якось, в бесіді з Ксенакісом, згадуючи історію представлення проекту Палацу Рад, Корбюзьє згадав: «Зараз би я, виконав їм Шопена».